Історія успіху
В компанії МХП працює понад 28 тисяч фахівців. Кожен з них щодня будує свою історію. Ми зібрали відгуки кількох працівників, які надихають працювати та ніколи не зупинятися.
Наталія Танасієнко почала свій шлях в МХП у січні 2017 року з позиції секретаря керівника філії «Птахокомплекс». А вже з квітня 2017 року почала працювати лікаркою ветеринарної медицини на дільниці вирощування, адже мала освіту ветеринара.
Через півтора року Наталія вже настільки добре знала свою роботу, що погодилась на посаду провідної лікарки інкубаторно-птахівничої станції. Сьогодні вона вже працює заступницею директора з питань інкубації філії «Птахокомплекс» «Вінницької птахофабрики» і в жодному разі не планує зупинятися на досягнутому.
От що Наталія говорить про свою місію як керівниці: «Мені неймовірно подобається вислів нашого СЕО, що «МХП – це не про курей, а про людей». Відчуваю величезну відповідальність за довірений мені колектив і прагну, щоб мікроклімат у ньому був позитивним».
Ганна Сузова, головна технологиня МХП, в дитинстві мріяла стати вчителем, але ветеринарно-санітарна експертиза витіснила педагогіку з серця. Коли у 2013 році Ганна прийшла в МХП на позицію помічниці головного технолога, то почала натхненно й наполегливо вивчати нові для себе процеси.
Через два роки роботи Ганна вже очолювала технологічний відділ фабрики. З 2019 року працює головною технологинею та пишається тим, що має можливість бути в команді МХП.
Наголошує: «Люблю, коли працюємо всі разом і отримуємо чудовий результат. У нас дружній, енергійний та молодий колектив. Разом ми розвиваємося, вдосконалюємося, підкорюємо нові вершини. А далі – ще більше!»
Дмитро Пташник почав карʼєру в МХП з позиції економіста департаменту матеріально-технічного забезпечення. Менше ніж за рік став менеджером по закупівлі таропакувальних матеріалів.
Після чотирьох років роботи в компанії йому запропонували очолити відділ закупівель таропакувальних матеріалів, а вже потім – управління прямих закупівель. Згодом Дмитро став директором департаменту матеріально-технічного забезпечення. На той момент йому був 31 рік.
«Мені здається, я демократичний керівник і стовідсотково справедливий та чесний: говорю те, що думаю – і похвалу, і конструктивний зворотний зв'язок. Говорю це в очі та не ховаюся, адже впевнений, що від цього виграє і наша спільна справа, і сама людина, яка має можливість чи розвинути успіх, чи виправили помилки й стати крутішим професіоналом», – ділиться думками Дмитро.